Поки займаюсь лікуванням в приватнй поліклініці, паралельно гуглю все що можна по своїй хворобі.
Щодо самої поліклініки:
Плюси
- Хороше приміщення.
- Подекуди нові технічні апарати. (в більшості випадків).
- Лікарі трохи краще ставляться до людей. Хоча все ж таки попахує софком розказують про діагноз вокруг да около, а в очі сказати мол так і так слабо ще.
Мінуси
- Карточки. Театр починається з вішалки, а поліклініка з карточки. Затративши не одну тисячу доларів на дорогі діагностичні апарати, люди так і не зрозуміли переваги електронної історії хвороби..
- “Баба зіна” прибиральниця яка вважає себе “ночальніком”, типова совковська прибиральниця, кричить на всіх без вийнятку відвідувачів, де ви в суху погоду взяли болото, понаносили тут.. А вчора взагалі дерьмо собаче принесли. Парадокс.. Якби все було так ідеально як вона хоче – вона залишилась би без роботи
- “Свої”. Вже в приватній то поліклініці з записами попередніми, можна ж було обійтися без своїх, які ідуть повз очерідь “тільки запитати” і остаються на повне обстеження? Для чого робити запис по годинах якщо є це кумівство? Менталітет одним словом.
- Підхід до лікування совковий: ви робіть то і то і стільки то раз. Ні тобі % успіху лікування, ні побічних ефектів, ні інших застережень. Все доводиться витягувати методом допиту. Іноді лікарі дивуються коли я прошу “на скільки % це поможе, якщо уявити, що є ліки які лікують на 100%”
- Фінансова частина: чорна бухгалтерія на лице. Як підписати договір, мол я ознайомлений і попереджений. Так вони можуть, а як видати чек за отримані гроші так мокрі очі
А взагалі включити ноутбук мене заставила щикалка.. Погугливши я натрапив на цікаву річ.
американец Фрэнсис Фесмайр, а также трое его израильских коллег получили в 2006 г. Шнобелевскую премию по медицине за открытие, что икоту можно излечить при помощи ректального массажа. Причём открытие было сделано ими в разные годы независимо друг от друга.
Одразу згадалася історія Ендрю Гроува. Ця історія ще давним давно заставила мене переосмислити підід до лікування та ставлення лікарів до пацієнтів. Пацієнт має бути активним учасником в цьому процесі, а не лише пасажиром в чужому поїзді.
http://www.forbes.ru/forbes/issue/2008-02/12124-poslednee-srazhenie-grouva
