Розбирав нині ялинку. Ялинка вдома це завжди кусочок дитинства, наївного щасливого яскравого та безхмарного. Одна з багатьох причин на це, це іграшки. Старі старі, ще мамині, чи ті які її подарувала бабця. З кожним роком їх стає все менше і менше. А спогади наче концентруються в тих маленьких виживши іграшках. Колись обов’язкового куплю нові іграшки до власного дому, і продовжу традицію щорічного їх збереження та передачі між поколіннями.

Нічого не може бути болючішим чим бити по спогадах, мені за кожну розбиту іграшку стару більше боляче чим за будь які інші неприємні речі з особистого.

Складаючи іграшки в ящик, згадав про одну річ яку бережно тримаю у себе в шафці. Це найдорожче, що мені дарували коли не будь, найсуттєвіше. Була правда ще одна річ, шоколадка, але про це я напишу іншим разом, це інша історія.

Вона їхала, всього лиш на зиму, для мене ця зима перетворилась в назавжди, хоча тоді я зовсім того ще не знав. Зараз вона вже давно замужем (хоча і вернулась в нашу країну), і ми давно не підтримуємо стосунків. Хоча й не сварились, просто.. не склалось. Коли вона поїхала, мені зателефонувала подружка і передала коробку, з «словесною інструкцією по використанню», говорилось про те коли саме відкрити коробку Відкрив її я саме тоді коли і було сказано… В коробці розміром чуть більшим за взуттєву коробку серед купи мілкого пінопласту лежало воно. Велике червоне серце іграшка на ялинку… Я ніколи його не вішав на ялинку, і рідко дістаю з коробки. Тоді це була просто іграшка, з дуже приємним змістом…. зараз по щоці тече сльоза, а вухах зрадливо рубають скорпіонс:

Is there really no chance
To start once again?

If we’d go again
All the way from the start,
I would try to change
The things that killed our love.

Розбиваючи серце.. моє.

]]> http://tao.te.ua/2009/01/25/sertse-v-korobtsi/feed/ 4