Ходив зранку на “галичанку”. Хотів піти ще з тих часів коли був студентом. Пішов тільки тепер:). Волейбол як волейбол. Здивувало те, хто на нього ходить. Я очікував побачити масу людей з прилеглих гуртожитків, студентів, молодь. Насправді 80% глядачів це старі пердуни яким вдома нічим зайнятися.. і дивитися вони прийшли не на волейбол, а на жопи 
“Такой вот шоубізнес..”
Враження
Кому сьогодні цікавий спорт?
Формула
Всі сцикуни і бухгалтера!!! Тільки Люся не сцикун. Набрав в моїх очах більше поваги чим за всі 4 сезони які він виступає.
Реально жалко Росберга і Фітіля. Фітіль – “its cruel” дуже чітко підмітив англійський коментатор.
Деталей Ведро – здивувало, так довго тримався
Дядя Міша – просто їхав і приїхав, момент з батоном порадував всіх.
Кобаяші – попри невдалу стратегію, показав японську надійсність і доїзжабельність в очки. А разом з ним і бородач.
Невже ферарі повертається?
Федюня – молоток. Стрибком на подіумі показав хто був його кумиром, коли він був ще мальцом малим.
Фітіль – підріс синок? Чи випадковість? Але молодець.
Люсік – шкода, але це гонки.
Росберг – надійний як цегла сцуко.
Вебер – молодцом.
Куріца – явно в ферарі хоче
Педалік Ведров – Атсос Петровіч?
Кобаяші – Зверюга!
Масик – Проїхати всю гонку на шинах які непідходять твоїм налаштуванням і не помилитися – дуже гут.
Про медецину, сервіс, і Шнобелівську премію.
Поки займаюсь лікуванням в приватнй поліклініці, паралельно гуглю все що можна по своїй хворобі.
Щодо самої поліклініки:
Плюси
- Хороше приміщення.
- Подекуди нові технічні апарати. (в більшості випадків).
- Лікарі трохи краще ставляться до людей. Хоча все ж таки попахує софком розказують про діагноз вокруг да около, а в очі сказати мол так і так слабо ще.
Мінуси
- Карточки. Театр починається з вішалки, а поліклініка з карточки. Затративши не одну тисячу доларів на дорогі діагностичні апарати, люди так і не зрозуміли переваги електронної історії хвороби..
- “Баба зіна” прибиральниця яка вважає себе “ночальніком”, типова совковська прибиральниця, кричить на всіх без вийнятку відвідувачів, де ви в суху погоду взяли болото, понаносили тут.. А вчора взагалі дерьмо собаче принесли. Парадокс.. Якби все було так ідеально як вона хоче – вона залишилась би без роботи
- “Свої”. Вже в приватній то поліклініці з записами попередніми, можна ж було обійтися без своїх, які ідуть повз очерідь “тільки запитати” і остаються на повне обстеження? Для чого робити запис по годинах якщо є це кумівство? Менталітет одним словом.
- Підхід до лікування совковий: ви робіть то і то і стільки то раз. Ні тобі % успіху лікування, ні побічних ефектів, ні інших застережень. Все доводиться витягувати методом допиту. Іноді лікарі дивуються коли я прошу “на скільки % це поможе, якщо уявити, що є ліки які лікують на 100%”
- Фінансова частина: чорна бухгалтерія на лице. Як підписати договір, мол я ознайомлений і попереджений. Так вони можуть, а як видати чек за отримані гроші так мокрі очі
А взагалі включити ноутбук мене заставила щикалка.. Погугливши я натрапив на цікаву річ.
американец Фрэнсис Фесмайр, а также трое его израильских коллег получили в 2006 г. Шнобелевскую премию по медицине за открытие, что икоту можно излечить при помощи ректального массажа. Причём открытие было сделано ими в разные годы независимо друг от друга.
Одразу згадалася історія Ендрю Гроува. Ця історія ще давним давно заставила мене переосмислити підід до лікування та ставлення лікарів до пацієнтів. Пацієнт має бути активним учасником в цьому процесі, а не лише пасажиром в чужому поїзді.
http://www.forbes.ru/forbes/issue/2008-02/12124-poslednee-srazhenie-grouva
американец Фрэнсис Фесмайр, а также трое его израильских коллег получили в 2006 г. Шнобелевскую премию по медицине за открытие, что икоту можно излечить при помощи ректального массажа. Причём открытие было сделано ими в разные годы независимо друг от друга.
Чудесні глюки :)
Сьогодні тестував прототип одної тули. Вона з легкістю конвертнула 3000грн в 23тис доларів по курсу 7.8 І тут же 100долл в -560грн по тому ж курсу. Я прибалдів
Особливості бидло-паркуваня
Центр Праги, око вихоплює першу китайську автівку за всю подорож. Щей припарковану прямо на повороті, прямо там де хрестиком на самоу асфальті вказують що паркування заборонено.
Вгадайте національність воділи китайського джипа:
Розгадка всередині.
Формула вживу
Ну що ж.. Це звісно не “перший раз”, але емоцій всерівно багато, особливо коли ти за 1км чи метрів 500 від автодрому. Тоді справді відчувається вся та “дикість”, весь raw power. Хоча навіть на молодших серіях, типу формула BMW відчувається швидкість і драйв.
Якщо коротко то:
- Рит бул жгут конешно, на око видно було як жгут.
- Ферарі ніби підтягнулися, чомусь вживу візуально здається що в них мало спонсорів.
- Маки швидкі.
- Асфальт на трасі, звичайнісінький собі асфальт, місцями навіть з латками. І навіть дуже часто з тріщинами великими.
- Шар гуми на асфальті, значно менший чим я собі думав.
- Бокси менші чим здаєтсья в ширококутних обєктивах телекамер. Там нетак і багато всього.
- Молодші серії дуже навіть цікаві. А якщо щей за ними слідкувати і цікавитися як за формулою…
Краків
В Кракові дощ. В готелі є WIFI. Краків дуже схожий на Львів. Найбільша різниця – дерьмовий “польський” борщ.. Фотографій нині не буде.
