Красиве відео. Аж захотілось політати:)
Personal
Оптимізація особистих часозатрат (1)
Стараюсь оптимізувати свій графік, знайти більше часу на цікаві речі, викинути нецікаві мені речі з графіку.
Вирішив після нового року перестати допомагати замовити ззакордону всякий фото і не тільки фото крам. На це є кілька причин.
- Надоїло витрачати свій час на людей яким лінь витратити свій щоб розібратися один раз як це робиться і не морочити комусь голову.
- Не так це все вже і складно, будь-який першокурсник це має вміти.
- Хочу більше часу витрачати на цікавіші речі чим купівля китайського барахла для когось, забирання його з пошти, віддавання комусь.
Кому треба – допоможу розібратися в незрозумілих моментах при особистій покупці. Краще 1 раз витрачу годину і людина буде вміти все це сама.
Спостереження з нет-спілкування
Помітив, що останнім часом люди часто почали запитувати “те, що хотіли запитати, але соромилися”, себто ідіотські запитання задавати. Я викликаю довіру в людей? Чи просто навколо одні ідіоти?
А ще останнім часом стало модно писати в асі замість привіт, “ти є?” Це просто без мата важко передати як дратує 
Фільми без перекладу.
Подивився фільм на англійській, помітив що рефлекторно концентруєш увагу на деталях. Звик що англійською тільпи по роботі.
Дах поїхав..(Ці хлопці сьогодні приснилися)
І увісні я мав таку ж гітару з підсвіткою
І за кого після цього можна голосувати?
Стрободень
Провів пів дня з фотографом професіоналом. Тобто людиною для кого це професія, і єдина робота. Взнав багато цікавого, тай просто погуляв по свіжому повітрі. Постробили. Все було чудово. Доки не дійшло діло до розрахунку клієнтів з фотографом. Мені аж хотілося йому доплатити.
Все пізнається в порівнянні. Всетаки у мене класна робота, і головне набагато вищеоплачувана.
Про медецину, сервіс, і Шнобелівську премію.
Поки займаюсь лікуванням в приватнй поліклініці, паралельно гуглю все що можна по своїй хворобі.
Щодо самої поліклініки:
Плюси
- Хороше приміщення.
- Подекуди нові технічні апарати. (в більшості випадків).
- Лікарі трохи краще ставляться до людей. Хоча все ж таки попахує софком розказують про діагноз вокруг да около, а в очі сказати мол так і так слабо ще.
Мінуси
- Карточки. Театр починається з вішалки, а поліклініка з карточки. Затративши не одну тисячу доларів на дорогі діагностичні апарати, люди так і не зрозуміли переваги електронної історії хвороби..
- “Баба зіна” прибиральниця яка вважає себе “ночальніком”, типова совковська прибиральниця, кричить на всіх без вийнятку відвідувачів, де ви в суху погоду взяли болото, понаносили тут.. А вчора взагалі дерьмо собаче принесли. Парадокс.. Якби все було так ідеально як вона хоче – вона залишилась би без роботи
- “Свої”. Вже в приватній то поліклініці з записами попередніми, можна ж було обійтися без своїх, які ідуть повз очерідь “тільки запитати” і остаються на повне обстеження? Для чого робити запис по годинах якщо є це кумівство? Менталітет одним словом.
- Підхід до лікування совковий: ви робіть то і то і стільки то раз. Ні тобі % успіху лікування, ні побічних ефектів, ні інших застережень. Все доводиться витягувати методом допиту. Іноді лікарі дивуються коли я прошу “на скільки % це поможе, якщо уявити, що є ліки які лікують на 100%”
- Фінансова частина: чорна бухгалтерія на лице. Як підписати договір, мол я ознайомлений і попереджений. Так вони можуть, а як видати чек за отримані гроші так мокрі очі
А взагалі включити ноутбук мене заставила щикалка.. Погугливши я натрапив на цікаву річ.
американец Фрэнсис Фесмайр, а также трое его израильских коллег получили в 2006 г. Шнобелевскую премию по медицине за открытие, что икоту можно излечить при помощи ректального массажа. Причём открытие было сделано ими в разные годы независимо друг от друга.
Одразу згадалася історія Ендрю Гроува. Ця історія ще давним давно заставила мене переосмислити підід до лікування та ставлення лікарів до пацієнтів. Пацієнт має бути активним учасником в цьому процесі, а не лише пасажиром в чужому поїзді.
http://www.forbes.ru/forbes/issue/2008-02/12124-poslednee-srazhenie-grouva
американец Фрэнсис Фесмайр, а также трое его израильских коллег получили в 2006 г. Шнобелевскую премию по медицине за открытие, что икоту можно излечить при помощи ректального массажа. Причём открытие было сделано ими в разные годы независимо друг от друга.
