Раз в рік і палка стріляє 
Так і я деколи на роверику люблю покататись.
Author Archive
Тернопіль, врятувати каштани. Варіанти фантастичні
Ось як представник влади пропонує рятувати канштани:
“На жаль, вакцина дуже дорога і за кошти міського бюджету придбати її немає можливості. Але безвихідних ситуацій не буває. Є інші варіанти, які дадуть змогу позбутися шкідників і зберегти окрасу нашого міста.”
“Відомо, що деревина каштанів є чудовим матеріалом для виготовлення музичних інструментів. Тому я пропонував би зрізати кожне друге дерево і домовитися з підприємством, яке займається їх виготовленням, про постачання сировини, зрозуміло, за відповідну оплату. За рахунок виручених коштів з’явиться можливість закупити вакцину і вилікувати хворі дерева. Можна також застосувати метод омолодження каштанів і зрізану крону продати як паливний матеріал для твердопаливних котлів. Врятувати зелені насадження – наш обов’язок.”
(с) Володимир Швайка пруф
Бляха, ~200грн вакцина на 1 дерево (проуф1, пруф2), це не непідйомна сума для міста. В нас тих каштанів не так вже і багато. Враховуючи, що спиляти\продати дерево теж коштує гроші, і ще на цьому теж всі зроблять “распіл”. Було б бажання – ліували б. Можна поступово, кожного року по трошки. Хоча при таких сумах “розпілів” які практикуються, можна просто 1 раз не вкрасти і вилікувати всі каштани сумно.
Фінанси і романси
В роботі я не мав ніяких запитань по фінансах і сумах вже багато багато часу. До зараз. А все чого? Все просто – до сих пір і не зв’язувався з українцями. Так так, наші люди більше всіх на світі хочуть один одного наєбати, кинути і використати в свою сторону. Вже й не дивує.
Знову про людей.
Чим більше живу тим більше досвіду маю з цими тварями . За останні 2 місяці тричі переконався в безпомилковості інтуїції. Люди з якими все йшло добре, але десь підсвідомо вони “здавались не тими”, відсіялись самі по собі. Можна подумати що це самонавіювання, і я з самого початку налаштував себе на негативний результат. Але теж саме відчуття підказує що це не так. Вірити чи ні?
Собаки!
За останні два тижні, двічі мене чуть не покусала собака. В обох випадках мене рятували предмети зв’язані з ІТ. Перший раз придбавши новий роутер для офіса (cisco між іншим) я ішов спокійно собі по вулицею, тут набігає шавка, гавкає, крутиться в ногах і пробує вкусити за ногу. Я замахнувся пауетом з маршрутизатором, щоб відлякати псіну… Так сильно замахнувся, що ручки пакета обірвались і роутер разом з пакетом, довбанув песику по бошці 
. Роутер працює, пес наляканий.. всі живі, слава ціско.
Другий випадок стався вчора, вертаючись пізно додому, вже на порозі власного ж дому! На мене чекав якийсь собака який кинувся на мене з темноти. Якби не рюкзак з ноутбуком, який прийняв укус на себе – бідна моя нога.. Собаку я припідняв рюкзачком який вона тримала зубками, та копну ногою знизу – собака з скавулінням втікла.
Херня якась твориться..
Мої мрії
Минулого року я мріяв про одну конкретну річ, для цього я важко працював і врешті решт здобув те, що я хотів.
Цього року 1 січня я захотів от такого:
Не скажу, що це реально досягнути за 1 рік, але немає нічого неможливого, головне хотіти
Давно не писав нічого.
А що писати? Гора роботи, море перспектив над якими потрібно працювати. Часу немає на сантименти. Вчора випадковго натрапив на фото 3х річної давності. І згадав про блог. Мій блог. Ех.
Рок огляд :)
Молоді таланти.
14 річна японська дівчина мочить на барабані акі ацкий сотона! Шкода, що в Японії вона коли виросте, то швидше за все гратиме щось типу Bulet for my valentine..
6 річний засранець грає на барабанах і заглядує за двіками.
FFFUCK. А що я робив в таких роках?
