Спозаранку дзвонило двоє дівчат яких незнаю, і мене вони теж, з невідомих номерів. Першій я непамятаю що сказав як і що вона хотіла. Друга почала зразу по справі “Ало, Макс, ну що їдеш?”, так як я привик по вихідних мандрувати, то і тут зранку спрацював рефлекс, і перша думка в моєму ще сплячому і незавантаженому мозгу було “забув, проспав”.  Питюась “а куда”,  відповідь “я помилилась номером” і все таке бла бла бла. Сиджу думю, що хотіла перша, і що я їй сказав

Пятниця. Живучи в Німеччині за хз скільки кілометрів від дому в одиночному номері, нечуючи рідної мови, я почував себе куда менш одиноким. Після роботи нема з ким в асі поговорити, не те, що пива випити.

Блоггерське:

Фільм хороший – Gran Torino, режисер Клінт Іствуд.

Від недавна я спостерігаю зорі перед сном. А всього лиш маленький апгрейд кімнати. Шкода погода погана, нині доведеться засинати без них.