липня 2009
Релігійне
Про візит отого самого, “філарєта”. Я далекий від релігії, і в церкві не частий гість. Всі знають як спілкуються священники: спокійно, без агресії, якось так “умиротворяюще”, в той же час впевнено, по проповідницьке. Дивлячись по ТВ виступи “філарєта” прослідковується зовсім інший стиль, він спілкується агресивно, з скритими наїздами, як політик, вдалий PR оратор та маніпулятор мас. Невже путіну вдалось запустити свою людину і в церку? Нічого доброго цей візит для нас не несе.. Нажаль.
Сортування мусору довгим суботнім вечером.
Не по фракціям 
Вирішив я сьогодні «розгрібти», робочий стіл. Всього три шухляди, а скільки всього знайшлось. Від презервативів, до купи грошей різних валют і номіналів
А ще: 2 гаманця, 1 Барсетка , 2 Заисних книжки, 2 фотки дівчат (накуа питається, вони їх дарують?), 1 студентський дівчини про існування якої я вже й забув:) потрібно буде пошукати її вконтакті:) Це все з подарунків. З «загублених» речей: Близько десяти ручок (а скільки раз я сідав за стіл зі словами «бля, хто спер мою ручку…»), старі фотографії.., листи, ЛИСТИ!, в цьому столітті хтось отримував листа від живої людини? А мені писали… приємно почитати. Маса мілких спогадів, візиток (подаруйте мені хто візитницю замість гаманців\записників, а?). Півкилограма болтиків від компутера. Та два мішка різного роду документів\записок. Які я власне і посортував на «викинути» і знищити. Завтра попалю вогник Ось такий самотній суботній вечір.
Пукач
достали! Під кожны вибори, влада (на той момент влада), достає з архіву Гонгадзе і поновій.. Хто ще раз мені кине лінк на новини по тому ділу пошлю нах.
Про відпочинок
Нещодавно з відпустки, досить невеликої за часом, але насиченої подіями та кілометрами. Попробую описувати тут все, розім’яти пальці і клаву, а також вбити час який вечорами тягнеться довго.
В останнє відпочивав, ще в далекому 2006му, хороший був рік, рік багатьох змін. З того часу я так і не відпочивав, а роки йшли. 2007й той взагалі пролетів як 3дні. Але це зовсі інша вже історія.
Всі дні я ночував в різних готелях місцях, а часто навіть в різних країнах. Саме це найбільше і вразило мене. Подорож, побачене, мрія яка збулась, це все так, а от поночувати тиждень в інших місцях\готелях і країнах… тай на додаток в Тернополі по приїзду ще три дні де попало… хороша зміна привичок, та всякого “ритуального” хламу стосовно сну. Засинаюче в останне, в 3й ночі ловились такі глюки, відкриваєш очі в дрімоті і не знаєш де ти є. Страшно! Здається там, потім придивляєшся, ні там, та ні, вікно зліва, а там було зправа, якісь такі інстинктивні думки, і страшно так починає включатись мозок, ловити час, теж не зразу розумієш де ти і що ти, дуже страшно в той момент, що щось забув, пропустив, чи тебе забули
Засинаючи в готелі в Польщі, вже по дорозі назад, я зловив себе на думці, що не пам’ятаю вже як виглядає готель де я ночував в першу ніч. А за хвилину я зрозумів, що не знаю якого кольору стіни в номері де я зараз сплю, мав велике бажання встати включити світло і подивитись, тільки храп рядом сплячого товариша завадив це зробити . На ранок я проснувся в приємному номері з стінами «під дерево» і двома величезними вікнами.. подорож продовжилась…
