Так получилось що потрапив я на програму “ранковий гість” чи щось типу цього на ух радіо. До цього на радіо я ніколи не був. Уявляв собі все трошки інше. Але про все попорядку. Тема розмови була “галицький фотоклуб”

Приміщення:Сидиш окремо від ведучої, в маленькій закритій будці (в кого клаустрофобія тому весело), чуєш її тільки через навушники, говориш через мікрофон. В тій будці є міні столик стілець і мікрофон з навушниками, все більше нічого.

Сама програма: Це мабуть перший раз з шкільних років що я стільки часу безпереривно слухав радіо і одну і туж хвилю. Дозволило зрозуміти степінь “конвеєра реклами”, питання-відповідь-після-реклама, і так по колу. Діалогу як такого не передбачено. Доречі про спілкування, воно мені нагадало як колись по мобільних телефонах дзвонили по 2 секунди: питання відповідь, і перерва:) Немає того що називається “eye contact” з ведучою, враження ніби говориш по телефону.. в разі діалогу було б приємніше бачити співрозмовника.

Настрій: На початку мені здалось що я на екзамені на першому курсі, хоча казали, що вродь нормально говорив, хоча я так не думаю Потім розслабився і вже міг говорити багато і втему, але розігнатись не було де