січня 2009

серце в коробці

Розбирав нині ялинку. Ялинка вдома це завжди кусочок дитинства, наївного щасливого яскравого та безхмарного. Одна з багатьох причин на це, це іграшки. Старі старі, ще мамині, чи ті які її подарувала бабця. З кожним роком їх стає все менше і менше. А спогади наче концентруються в тих маленьких виживши іграшках. Колись обов’язкового куплю нові іграшки до власного дому, і продовжу традицію щорічного їх збереження та передачі між поколіннями. Read more »

про несправедливість

Несправедливості насправді не існує. Справедливість в кожного своя, як і несправедливість теж, коли чиясь справедливість з вашою не співпадають получається “несправедливість”. Хибно вважати справедливість якимось глобально узагальненим поняттям. Якби вона існувала то весь світ жив би по єдиній справедливості і всі були б щасливі.

справедлівости нет, начальник (с)

Дратує інше, та несправедливість яка нічия, якій морду не наб’єш, та з якою живеться кожен день. Чому так? Чому нормальним хорошим людям важко? А всяке чмо живе харашо. Чого ті, чия ціна 5 коп в базарний день отримуючь по 5 шансів в день які успішно просирають, коли ти чекаєш свого аж півроку? Чия  це “справедливість”?

Покоління змінюються, люди тупіють. Я не  претендент на звання “сильно розумного”. Але. Мельком нині побачив прямий ефір по ТВ4 про підвищення транспортного податку. Звонить якась пані, і каже “в мене машина 2.9 куба і троє дітей, як мені платити податок?” БЛЯ ну це ж пісдец, не? Як корелюється кількість дітей з кубатурою машини? Крутись, плати, не можеш, – продай машину, купи дешевшу, простішу, не можеш – ходи пішки. Ті кого машина кормить то і не особо жалуються. Інший приклад рагульної тупості:

Жалується водій на штрафи, основний аргумент: зарплати тіж самі, а штрафи підняли, “то підніміть ще й зарплати в 5 раз”. Ну це клініка. Штраф це не сервіс і не продукт з нееластичним попитом. Це покарання, воно має бити по кишені, інакше ніяк. При штрафі в 7 грн чи зарплаті піднятій “відносно штрафів”, більшість їздитимуть аж ні як не по правилах. Не хоч платити – соблюдай закон. Погані дороги – пиши скарги, погані знаки пиши скарги. Чогось всі водії вміють тільки жалуватись. А чи була подана хоть одна скарга водієм на незручне розташування знаків в Тернополі чи незадовільний стан доріг? відповідь – НІ. А якби була? можна було б і доверху дойти, за не вреагування на подібні скарги когось можуть аж ніяк по головці не погладити, а іншим приклад. Але простіше ж просто пожалітись сусіду… А плакатись ми всі вмієм. Це так.

Є в нас не тупі люди але їх мало. Про це іншим разом.

простіть мене, я не винний

…дізнався сьогодні одну цікаву інформацію, давності ще 2006 року. Як то кажуть все не явне рано чи пізно стає явним. Однин чоловік який в Тернополі вважаєтья хорошим спецом в своїй області і авторитетом, ще коли я тільки починав свій шлях на вільних хлібах перейшов мені дорогу. Тоді він ще не знав, що конкретно мені (тай зараз мабуть не знає), а я ще не знав що це він, а між тим моментом і сьогодні ми зустрічались, пили пиво і спілкувались. Read more »

Про розвиток компаній

Частый путь развития компаний

1. Первый этап.
Все болеют за свою фирму, активно что-то делают, придумывают новые услуги, любят своих клиентов, искренне радуются каждой заработанной копеечке. Никаких конфликтов. Прибыль не очень большая, но табильная, есть деньги на развитие. Этот этап заканчивается, когда фирма начинает набирать новых сотрудников. И наступает…

Read more »

a moment in a million years

коли рве кришу, гормон щастя зашкалює, коли здається знаєш, що все буде класно, коли ніби нічого й невідбувається, а тебе пре.. Таке було нераз. Чомусь давно я вже забув це відчуття. Зараз маєм відчуття стабільного польоту, впевненої походки, стоя на двох ноганх спостерігаю як рухається світ. Старію? Чого все так складно.. і пиво не те і дівчата бляді. І гроші похуй..

Чим більше чогось хочу тим більше воно віддаляється від реальності в такому вигляді в якому я цю річ хочу. Хочу одну красиву розумну освідчену люблячу дівчину.. а получається СІСЬКЄ. Хочу довіряти людям, а найближчі з них тебе кидають. суки. Хочеться поїхати на край світу, а ні з ким. Бо всім простіше знайти відмазки чим поїхати.

Щодо поїхати. Мене дивує як наші люди мріють кудась  сібатись поїхати. Чим дальше місто, тим ярче маняще світло нічних фонарів, і без думки про те, що вприцнипі неважно де ти, гловне щоб ТИ, а не тебе.. сумно. Все в мене кльово але сумно.

Стимул, в більшості людей це гроші, в мене гроші як стимул не працюють, гроші це мета, а заради чого? Для себе і так є.. Для чогось чи когось я можу будь де і будь що. От тільки нема того стимулу.

PS пост про все.

Про газову проблему :)

А що там в нас в шельфі чорного моря є? Нафта чи газ? Якщо газ то: (різдвяні мрії)

Січень 2009 Україна посилає Росію нах з її газом, мерзне. Береться кредит в ЄС на розробку шельфа газу, кредит повертатимемо тим же газом за ціною -20% від рикової на той момент

Квітень 2009 Вже не так холодно :)

Осінь 2009 Населення забезпечене своїм газом.

Зима 2010 Почали поставки власного газу до Європи, дешевше чим Росія, москалі в ж..пі ;)

Середина 2011 Кредит до ЄС повернуто. Поставляєм Європі москальський газ з націнкою (москалі погодились продавати по цінам які вигідні нам.).

2012 Проводим Євро на УРА, на вилучені кошти від продажі газу запускаєм власну ядерну програму

2014 нас беруть в НАТО, бо в нас бомба :) , Росія в ах..ї

2015-2020 Продаєм свій газ в Європу, в Росії купляєм по “своїй” ціні.

2016 Вступаєм в ЄС.

2050 В Росії закінчується газ, ми їм нічого не продаєм :)

2052 Білорусія приєдналась до України як “Мінська область”

2053 Росіяни просять взяти їх в полон, аби дали їм газ :) Україна зібрала всіх москалів на червоній площі і йо..ла атомкою.. Територію Росії здали в довічну оренду китайцям під 10% від їхнього ВВП.

2070 Українці поработілі світ :)