Сидю працюю, люблю цей стан коли мозок працює на щось крім самозагрузу (idle). Дзвінок на моб. Невідомий номер, я не зразу впізнаю хто дзвонить. І взагалі застатий в розплох, на питання “що робиш” відповідаю “не знаю”. Пробую вгадати кому належить цей жіночий голос. Згадую, хоча в голос кажу “вгадав”. В той час в месенджер від колеги приходить фраза дня. (а може й місяця):

“Ті, що самі дзвонят, то самі апасні”.

Кладу трубку, ржу… занавес.