Часто так буває, що є в людини свої принципи, звісно принциповість це не завжди добре і частіше зле. Але все ж таки, має людина свої принципи, і живе ними, не зраджує ним. Для мене це як ознака надійності, – послідовне слідування своїм принципам. Ще є така річ – гнучкість, не слід її путати з відступами від принципів, той хто відступає від своїх принципів і називає це гнучкістю якраз і є негнучким.

Так от, випадок з життя. Назвемо людину Х. З принципом ніколи не пити пива. Він пє і вино і коньяк, але не пиво. І має ще декілька мілких і безобідних принципів. Одного разу Х випив пива.. “Чому?” спитав я, відповідь була не внятною та якоюсь винуватою перед самим собою. Коли ж ця людина наступного разу зрадила своїм же принципам, на аналогічне питання відповідь була більш простою і не такою його коробящою, мол, та, ладно, буває всяке.

Згодом ця людина мене серйозно кинула. Я радий що наші дороги розійшлись давно. Мораль така: якщо людина здатна зрадити сама себе, то кинути вас для неї простіше простого. Таких людей треба використовувати але ніколи не підставлятись. Початок зради своїм принципам це початок кінця морального цеї людини, зазвичай потім лишають якісь малоцінні цінності в житті, як гроші, влада, карєра, чи ще якісь типу здобутки особисті. Але ніяких принципів. Безпринципність це не метод і не засіб, це на слідок.