Невистачає мені цього у житті, я все можу, ресурс є на все, впевнений, що добюсь успіху в будь чому, от тільки я незнаю куда потратити цю свободу, нема поштовху, події якої небудь яка б дала це розуміння, що робити далі… хелп мі пліз

За останні кілька днів я парканадцять дисятків раз прослухав пісню приїзжих емігрантів про “погані дороги” “херовий сервіс” і “високі ціни”,  список можна було продовжити але ітак всім зрозуміло про що я. Дійсно це все є, я не спорю, на правду як то кажуть не ображаться. Справа не в тім, а в затюканості нашого народу, селюки просто. Яскравий приклад, приїхав німець в гості, разом з ним наш заробітчанин з Німечини. Возили німця по замках області. Наш хлоп: “вот держава, навіть мусорників  поставити не моуть” і цигарки собі під ноги, прямо коло памяток архітектури. Німець: побачив, що мусорників нема, тихенько поставив недопалок в пачку з цигарками і більше не палив, і аж ніяк нічого не казав про державу, відсутність мусорників аж ніяк не характеризує державу.

Зразу видно хто є хто, так і хотілось сказати, чого ж ти, сука, смітиш, почни ж себе заміть того, щоб обсирати державу.

Отже висновок, обсирають, як в прямому так і в словесному смислі нашу державу ми самі, українці, заробітчани, убоге бидло, яке думати розучилось, і враження в людей формується напряму від їх поведніки, як прямої (смітити), так і висловлювань.

Отже, прохання до всіх панів, які зараз далеко, сидіть в своїй теплій (країні), і мовчіть в кулачок, бо підростає покоління, яке, повірте, не буде терпіти такої поведінки. І ще просьба всім хто це читає не сприймати відразу як особисту образу, а просто задуматись, майте ж совіть, ненька яка б вона небула все таки ненька. І не її вина, що ми такі.